Середа
13.11.2019
11:48
Вітаю Вас Гість
RSS
 
Лубенський ДНЗ № 12

"Червона Шапочка"

Головна Реєстрація Вхід
Поради батькам »
Меню сайту

Наше опитування
Оцініть мій сайт
Всього відповідей: 18

Статистика

Онлайн всього: 1
Гостей: 1
Користувачів: 0

     
             Куди зникають "чомучки", або  -  Як зберегти дитячу допитливість? 

   Що таке "допитливість"? Існує багато підходів до визначення цієї якості. Пропоную  взяти за основу таке: допитливість є інтелектуальним почуттям, що виступає передумовою  виникнення пізнавального інтересу та реалізується у творчій та пізнавальній діяльності людини. Психологи довели, що допитливість як якість особистості має природний початок і закономірності розвитку. Допитливість дошкільника "виростає" із простої цікавості. За відповідних умов ця якість перетворюється на стійкий пізнавальний інтерес у молодшому шкільному віці та на інтерес до теоретичних досліджень у середньому та старшому шкільному віці. Проте практика роботи з дітьми часто свідчить, що допитливість не розвивається, а навпаки,- регрессує та зводиться нанівець до 7-8-го року життя, а іноді й раніше. У чому ж причина такої невтішної закономірності? 

   Усі батьки добре знають, що радість від нескінченних дитячих запитань швидко минає. Іноді надокучливі "чому" починають дратувати дорослих, і вони припиняють цей потік у будь який спосіб: 

-  пропонують дитині "відчепитися", бо їм ніколи; 

-  відбуваються формальною відповіддю: "Виростеш - дізнаєшся"; 

-  вмикають телевізор; 

- відсилають до іншого дорослого - тата, бабусі, тітки, вихователя, тощо. 

  У жодному разі не засуджуючи дорослих, які справді мусять виконувати безліч справ, все ж зазначу, що це перший та найнадійніший шлях звести нанівець дитячу допитливість та відбити в дитини бажання ставити запитання. Тож не варто потім нарікати, що дитину нічого не цікавить.  

     Що ж мають робити дорослі?

  Потрібно вміти дати коротку і максимально просту відповідь, що пояснить дітям незрозуміле, або поставити зустрічне запитання та підвести дитину до самостійного відкриття знання. Тоді це буде справжній діалог. Наведу приклад.

 - А чому листя з дерев восени опадає? 

 - А що буде, якщо воно не опаде? 

 - На деревах залишиться. 

 - Ну, припустимо, що восени лишилося, а потім зима настане - що буде? 

 - Сніг на листя впаде. 

 - Так, і  що тоді з деревом буде? 
 - Гілкам буде  дуже важко витримати вагу? 

 - Мабуть, що так. А ще що станеться? Узимку ж люті морози. 

 - Замерзне листя. 

 - І листя, і сік у деревах. Тому мудра природа про дерева потурбувалася: сік перестає рухатися, листя не живиться та відпадає. 

 - А потім? 

 - Ну ж бо,згадай, що потім? Весною що відбувається? 

 - Листя з'являється знов. 

 - Так, спочатку сік починає рухатися, з'являються бруньки, а потім листя. 

  Дуже важливо, щоб дитина довіряла дорослому, інакше відповіді на свої запитання вона почне шукати деінде, а це може призвести до втрати довіри, а інколи - і до викривлення світогляду.

Як зберегти психічне здоров’я дитини.

 Психіка дитини дошкільного віку характеризується підвищеною ранимою і легкої истощаемостью. Багато впливу навколишнього світу можуть виявитися для нього надсильних і стати причиною нервових реакцій і навіть нервових розладів. 
 Батьки повинні знати межі психоемоційних можливостей малюка 3-6 років і не допускати дії тих подразників, які занадто сильні для дитини і можуть викликати зрив вищої нервової діяльності, привести до розвитку нервового захворювання. 
 Небезпека розвитку неврозу у дошкільнят таїться в зіткненні збуджувального і гальмівного процесів в корі головного мозку. Суть його полягає в наступному. Багато виховні впливу спрямовані на те, щоб виробляти у малюка стриманість, уміння «загальмувати» свої бажання, але в силу особливостей віку дитина рухливий, активний, допитливий, він пристрасно прагне пізнати навколишній світ, проявити самостійність, і нерідко ці активні дії наштовхуються на жорсткий батьківський заборона: «не можна», «не роби цього», «не розмовляй», «не соватися» і т. д. Постійний заборони зумовлюють перевантаження гальмівного нервового процесу, який у дошкільнят ще відносно слабкий. Крім того, створюються умови для зіткнення цього процесу з порушенням, з бажанням щось робити, рухатися, говорити і т.п. Якщо такі перевантаження і «сшибки» повторюються часто, у дитини може розвинутися невроз. 
 Дошкільний вік невропатологи називають колискою неврозу, періодом впертості, негативізму, бо дитина бурхливо протестує проти численних бар'єрів, які ставлять дорослі на шляху його активної пізнавальної та м'язової діяльності. Можливість розвитку неврозу у дошкільників явно зростає, коли батьківський заборона супроводжується окриком, загрозою або тілесним покаранням. У подібній ситуації заборона набуває характеру психотравми, що народжує не тільки конфлікт між дитиною та батьками, але і грубу дезорганізацію дитячих думок і почуттів, а іноді - повний зрив психоемоційної діяльності. 
 До 3-4 років правильно вихований дитина добре засвоює зміст слів «ні» і «не можна», що позначають тверде відхилення його необгрунтованих прохань, вимог і бажань. Гальмівні реакції на такі слова виробляються легше, якщо, пускаючи в хід крик, плач, істеричну реакцію, діти нічого цим не досягають. По-перше, нікому з дорослих, які оточують дитину, не слід показувати виду, що така поведінка малюка їх хвилює. По-друге, різкий окрик зазвичай марний, так само ках і панічний запобігання перед примхливою дитиною.  Найбільш вірною формою поведінки дорослих у таких випадках є спокійне роз'яснення малюкові непривабливості його поведінки і тверде відхилення необгрунтованої вимоги, нерозумної прохання, невиправданого бажання. Головне, щоб при цьому зберігалася єдина лінія в поведінці дорослих, а їхні слова не розходилися зі справою (за винятком будь-яких надзвичайних обставин). 
 При необхідності дітей карають, але без приниження їх гідності. Можна позбавити малюка улюблених іграшок, солодощів і т.п. Якщо дитина покараний, наприклад, батьком, краще, щоб скасував покарання теж він. Серйозну помилку допускають ті батьки, які скасовують покарання, одержане дитиною від іншого члена сім'ї. Подібний підхід сприяє тому, що діти перестають зважати на вимоги дорослих. Однією з форм покарання є тимчасове охолодження до дитини батьків та інших членів сім'ї. 
 Одномоментна, але сильна психічна травма може викликати у дитини невроз у формі порушення мови - заїкання або навіть повне вимикання промові на певний час.

 Нерідко причиною заїкання бувають поведінка п'яних батьків, грубі покарання дитини. Заїкання ускладнює спілкування дітей з іншими особами, народжує почуття власної неповноцінності. 
 Наслідком потрясіння чи конфлікту дитини з оточуючими може бути невроз нав'язливих станів. Нав'язливими бувають страхи, спогади, вчинки. Таке хворобливий стан зазвичай розвивається як закріпився умовний рефлекс з небажаним ефектом. Зв'язок з пережитої психічною травмою може зафіксуватися також в нав'язливих діях у вигляді нескінченного обпльовування, шмигання носом, постукування ногою чи рукою, кивання головою. 
 Психічна травма дошкільника (особливо у віці 3-4 років) буває обумовлена одномоментним надсильних впливом різного походження, але неодмінно пов'язаним зі страхом. Так, дитина може дуже злякатися під час грози, землетрусу, пожежі. Жах охоплює малюка при раптовій появі розлюченого гавкаючого собаки. Почуття страху може з'явитися і в звіринці або в цирку, де демонструються великі хижаки. 
 Слід враховувати, що психіка особливо ранима у дітей фізично ослаблених від народження, у малюків збудливих, легко виснажується, часто хворіють. Цим дітям вкрай необхідний надійний заслін від психотравмуючих впливів навколишнього середовища.    Якщо ж дитині і чекає зустріч з незрозумілими, але вражаючими впливами (наприклад, відвідування зоопарку), то малюка необхідно психологічно до цього підготувати і по необхідності обмежувати видовищні та інші враження. 
 Невроз дитячого страху виникає іноді в результаті перегляду кінофільмів і телевізійних передач. Утримання дитячих телевізійних передач, а також казок, оповідань, віршів, пісень, повинно бути зрозумілим і доступним, але не страхітливим. 
 Деякі батьки в «виховних цілях» залякують дитини міліціонером («прийде і забере») або доктором («зробить укол»). Надалі при одній згадці, наприклад, про лікаря дитина впадає в панічний стан. Але ж з медичними працівниками йому неодмінно доведеться зіткнутися, і не раз. 
 Важкою психічною травмою для дитини є розпад сім'ї. Він не може ще правильно оцінити, що відбувається, не в змозі без потрясіння перенести відхід з сім'ї батька чи матері. 
 Найбільш часто зустрічається форма неврозу у дітей - неврастенія, тобто різко виражене виснаження функціональних можливостей центральної нервової системи. У дітей-неврастеніків відзначаються невпевненість у своїх силах, ослаблення волі, пам'яті, уваги, порушення сну. Розумові та фізичні навантаження, навіть помірні, нерідко викликають у них бурхливі вегетативні реакції: почервоніння або збліднення особи, рясне відділення поту, біль у серці, підвищення температури тіла. 
 Основний принцип профілактики неврозів у дітей - це дотримання оптимального ритму життя: розумне чергування і поєднання розумових, емоційних і фізичних навантажень. 
 Якщо дитина на розпорядження реагує різко негативно, недоцільно наполягати на його виконанні. Краще у таких випадках почекати, коли дитина заспокоїться. Упертим дітям розпорядження слід віддавати не у формі наказу, а у вигляді прохання, супроводжуючи її словами «будь ласка», «будь добрий» і т. п. Пропозиції та прохання батьки та інші дорослі повинні вимовляти без ноток роздратування, а тим більше гніву, найбільш доречний рівний, спокійний тон. 
 Батькам корисно пам'ятати просту істину: неврози у дітей легко попередити, але дуже важко лікувати.

 

Зображувальна діяльність для дошкільнят

/Files/images/gurtkova_robota/talanovit_palchiki/223671_html_m2916def4.pngЗображувальна діяльність відіграє велике значення для всебічного розвитку особистості. У процесі створення зображення в дитини формуються спостережливість, естетичне сприйняття, художній смак, творчі здібності. Під час зображувальної діяльності дитина має можливість доступними засобами виразити свій емоційний стан, своє ставлення до навколишнього світу, вчиться самостійно створювати прекрасне, помічати його в повсякденному житті, у творах мистецтва.

Під час виконання робіт із зображувальної діяльності в дитини відбувається тренування рухів пальців рук. Відомо, що розвиток зон мозку, які відповідають за мовлення, відбувається під впливом імпульсів, що йдуть від пальців. Якщо розвиток рухів пальців відстає, то затримується і розвиток мовлення, хоча загальна фізична активність дитини при цьому може бути нормальною. Стимулювання мовленнєвого розвитку дітей шляхом тренування пальців рук є одночасно й підготовкою руки до письма.

Таким чином, стає зрозумілою важливість засвоєння дітьми вмінь і навичок із зображувальної діяльності саме на етапі дошкільного виховання.

В дитинстві мені найбільше подобалися малюнки на вільну тему. Ось тоді, нарешті, можна було вирватися за рамки обмежень, дати волю фантазії! Адже дорослі постійно намагаються навчити дітей прийомам «як намалювати все правильно». А якщо в навчанні мистецтва не пригнічувати дитячу довіру своїм почуттям, своїй руці, своїм можливостям, а спиратися на них? Потрібно лише створити умови, за яких усі знання діти одержують через свій особистий досвід у результаті своєї художньої практики.

Працюючи з дошкільнятами, завжди пам’ятаєш, що все велике починається з малого. Тому потрібно якомога раніше розпочинати розвивати у дітей логічне та абстрактне мислення, фантазію, спостережливість та увагу, формувати художньо-творчі навички. Дошкільникам треба навчитися бачити красу, відчувати її, реагувати на красиве емоціями і почуттями. Але дитина самостійно не розвине чуттєве сприйняття світу і не сформує естетичне ставлення до нього. Вона потребує підтримки дорослого.

Щоб краще допомогти своїм вихованцям ввійти в світ прекрасного, я детально ознайомилася з напрацюваннями Шелестової Л.В., Горошко Н.А., методології ТРВЗ. На основі отриманих знань, спираючись на досвід дітей, їх інтереси, намагалася компенсувати недостатність знань вихованців у повсякденному житті (під час спостережень, бесід, розгляду об’єктів), у поєднанні із різними сферами життєдіяльності.

Особливого значення в зображувальній діяльності я надаю формуванню відчуття кольору, адже колір займає особливе місце в ряді виражальних засобів і рано освоюється дітьми. Опанування кольору як засобу виразності має свою динаміку: від однобарвності через багатобарвність до чітких співвідношень кольорів і до засвоєння законів кольоропоєднання.

Я помітила, що ознайомившись із кольорами веселки та їх послідовністю в спектрі, дітям легше зрозуміти і кольорову модель тижня та послідовність днів.

Для розвитку уяви, творчої активності використовую нетрадиційні техніки малювання, що демонструють незвичне поєднання матеріалів та інструментів. Малювання зубною щіткою, губкою, ватними паличками, картопляними штампиками, пальцями викликає у дітей сплеск емоцій: подив («Замажуться пальці»), радість («А гарно виходить»), задоволення («Я зміг!»).

Розв’язувати композиційні завдання та розвивати вміння розрізняти жанри живопису допомагають дидактичні ігри та вправи, які широко використовую у повсякденному житті.

Вихованцям подобається з готових зображень створювати натюрморт, портрет, пейзаж. За допомогою практичних дій малюки краще засвоюють поняття «композиція», «перспектива».

Оволодіння дитиною не лише певною сумою знань і вмінь, але й здатністю в розумних межах фантазувати, активно мислити, ризикувати ― завдання не з простих, і що раніше починати це робити, то краще, доки у малюків ще не сформоване стереотипне мислення.

Що розвивають заняття із зображувальної діяльності у дітей?

/Files/images/gurtkova_robota/talanovit_palchiki/223671_html_m6ba5c92e.pngДіти із задоволенням відвідують заняття з малювання. Заняття з зображувальної діяльності розвивають у дітей естетичне сприйняття, вміння помічати красиве у навколишньому середовищі, закладають основи художнього смаку. Виховують звичку вносити елементи краси в побут, природу, стосунки з однолітками, дорослими.

Вихователь зображувальної діяльності знайомить дітей з різними видами та жанрами образотворчого мистецтва: живописом (пейзаж, портрет, натюрморт, казковий, побутовий, анімалістичний), графікою, скульптурою та декоративно-прикладним мистецтвом. На таких заняттях діти розвивають здатність сприймати мистецькі твори, виявляють емоційне ставлення до зображеного; у дітей розвиваються здібності до образотворчої діяльності (почуття кольору, форми, композиції).

Діти із задоволенням навчаються використовувати колір, форму, лінії, штрихи, пропорції, композицію, різні матеріали (олівці, фарби, фломастери, воскові олівці, свічки, природний матеріал, глину, пластилін, тісто, папір, картон) та нетрадиційні техніки (штампування, малювання пальчиком, долоньками, крапками, фактурного малювання, обривання об’ємної аплікації, орігамі та ін.) як засоби створення виразного художнього образу. Дітей навчають створювати складні художні образи, багатофігурні сюжетні композиції, розміщувати предмети ближче та далі, самостійно знаходити прийоми зображення при інтеграції різних видів образотворчої діяльності.

Для дітей створюються умови для експериментування з фарбами та іншими художніми матеріалами.

На заняттях вихователь зображувальної діяльності спонукає дітей до творчості, використовуючи ігрові методи та прийоми (ігрові ситуації, розповіді – малювання з елементами казки, ігри – забави, ігри - етюди).

Поради батькам:

  • ознайомлюйте дітей з різними видами мистецтва шляхом споглядання картин в музеях образотворчого мистецтва, перегляду репродукцій в комп’ютерному режимі, журналах, книгах, відвідування різноманітних виставок;
  • вправляйте у визначенні жанру живопису: пейзаж, натюрморт, портрет, казковий, побутовий, анімалістичний;
  • надавайте можливість самостійно зображувати предмети, тварин, дерева, транспорт, людей, та інше,
  • підтримуйте бажання малювати, ліпити, аплікувати, конструювати, передавати свої враження в зображеннях;
  • виважено ставтесь до вибору матеріалів зображення, спонукайте до основ рукоділля: вишивання, шиття, бісероплетіння;
  • заохочуйте творчість дитини, підтримуйте її ініціативу.    

    Пам’ятка батькам дітей, які часто хворіють.

    Для забезпечення здоров’я своїх малюків батькам необхідно забезпечити деякі оздоровчі заходи вдома, обов’язково порадившись з лікарем дитини – це загартовуючи заходи, збалансоване харчування, профілактичні заходи, прогулянки круглий рік, відповідний одяг дитини у приміщенні

    I. Загартовування
    1. Рухова гімнастика щоранку замість зарядки – 5 вправ
    «годинничок» (руки вперед і назад)
    «півень» (поплескати руками по стегнах – кукуріку)
    «паровоз» (поперемінний рух рук – чух-чух)
    «насос» (руки вздовж тулуба з нахилами в сторону – сої!)
    «вирости великий» (руки вгору і добре підтягнутися на носках – ЧХХ!)
    2. Обтирання шиї мокрим рушником після ранкового вмивання.
    3. Масаж крил носа щоранку після вмивання.
    4. Полоскання рота водою з-під крана після їжі.
    5. Як можна більше перебувати на свіжому повітрі.
    6. Не кутати дитину.
    7. Часто провітрювати кімнату, особливо перед сном.
    8. Мити ноги водою перед сном прохолодною водою щодня (почати з температури води 28-30 С, поступово знижуючи до 18 С і нижче).
    II. Харчування
    Яблука, чорнослив, родзинки, курага, чорна смородина, капуста свіжа і квашена, цибуля, часник, буряк, шипшина.
    III. Профілактика частих ГРЗ протягом 2-3 тижнів навесні і восени
    1. Зрошення зіву настоєм часнику:
    2 зубчики часнику заливають 1 склянкою кип’яченої води, настоюють добу, проціджують через подвійний шар марлі, зрошують за допомогою балончика для клізми через 20-30 хвилин після їжі 2 рази на день протягом 2-3 тижнів.
    2. Зрошення зіву настоєм евкаліпта – 1 столова ложка на 1 склянку води – 1 раз на день – 2-3 тижні.
    3. Лікувальні трави (суміш):
    Валеріана, собача кропива, звіробій, м’ята, шавлія: по 1 ч.л. кожної трави змішати, взяти 4 ч.л. суміші, залити 0,5 л. кип’яченої води (киплячій), настояти 20-30 хвилин, процідити, давати по 1 ч.л. 3 рази на день протягом 3-х тижнів (можна до 2 місяців).
    При анемії додати кропиви, при болях у животі – ромашки, при алергії – череду.
    4. Лікувальні ванни (загальнозміцнюючі) з додаванням трав:
    ромашки, череди, дубової кори, хвої – через день, 2 рази на рік навесні і восени.
    5. Масаж спини 1 раз на день після перенесеного ГРЗ протягом 3-4 тижнів.
    6. У кімнаті, де перебуває дитина, добре мати кімнатну квітку Герань, яка виділяє речовини, що вбивають мікроби і віруси.
    Прогулянки в зимовий період
    Малюків до 3 років виводять гуляти взимку в безвітряну погоду при температурі повітря на вулиці не нижче -15 ° С. Дітям від 4 до 7 років дозволяються прогулянки до -18 ° С.
    У холодну пору року тривалість перебування дітей на повітрі в значній мірі залежить від правильної організації їх діяльності, від створення необхідних умов для фізичних вправ, веселих ігор та розваг.
    Для стрибків, вправ на рівновагу необхідно зробити снігові вали, для метання – намальовані мішені. Спробувати зробити снігові фігури, які допомагають закріпити рухові вміння хлопців: лисиці або ведмедеві дати в лапи корзину, в яку закидають сніжки, між ногами передбачити деяку відстань, щоб дитина могла проповзати.
    Вправи на крижаних доріжках цікаві дітям, розвивають у них почуття рівноваги при ковзанні, вміння керувати своїм тілом під час таких рухів.
    Хокей. Навчання елементам цієї гри проводиться на сніговій майданчику, обнесеній невисоким сніжним валом. Дітей навчають деяким елементам хокею: вести шайбу клюшкою, не відриваючи її від шайби; прокатувати шайбу клюшкою один одному, затримувати її, обводити шайбу клюшкою навколо предметів і між ними.
    Катання з гірки одне з улюблених і корисних для дітей розваг. Неодноразово піднімаючись в гору, хлопці тренують серце і легені. З’їжджаючи з гори, вони можуть проробляти багато додаткових рухів, які розвивають спритність, кмітливість, рішучість, мужність, координацію рухів. Діти повинні вміти падати при необхідності на бік.
    Правила катання по крижаній доріжці:
    • кататися в одному напрямку;
    • кататися з інтервалом;
    • швидко йти з доріжки після ковзання;
    • не перебігати крижану доріжку.
    Правила катання з гірки:
    • не кататися на ногах;
    • кататися по черзі;
    • з’їжджати вниз з інтервалом, тільки тоді, коли внизу нікого немає;
    • швидко йти з доріжки після того, як з’їхав з гірки;
    • гальмувати в разі несподіваної появи перешкод.
    Вимоги до одягу дітей 3-7 років у приміщенні групи або вдома
    При температурі 18-20 градусів на дитину одягають бавовняну білизна, плаття з напіввовняної або товстої бавовняної тканини, колготи, для старших дошкільнят гольфи, на ногах туфлі.
    При 21-22 градусів – бавовняна білизна, плаття (сорочка) з тонкої бавовняної тканини з коротким рукавом, гольфи, на ногах легкі туфлі або босоніжки.
    При 23 і вище градусі-тонку бавовняну білизну або без неї, легке плаття, сорочку без рукавів, шкарпетки, на ногах босоніжки .

Пошук

Календар
«  Листопад 2019  »
ПнВтСрЧтПтСбНд
    123
45678910
11121314151617
18192021222324
252627282930

Друзі сайту

Форма входу